від 31 січня 2014 року
Центр мистецтв „Новий український театр”, якому виповнюється 15 років, продовжує шукати нові форми спілкування з глядачем. А нещодавно тут відкрили нову – НИЖНЮ – сцену театру.
„Всі ці роки ми прагнемо не стояти на місці, розвиватися і експериментувати. А нова сцена це місце для творчих експериментів. Вже в цьому сезоні плануємо на НИЖНІЙ сцені прем’єру вистави за п’єсою драматурга – автора з так званої «Нової драми» в постановці молодого режисера Олександри Правосуд. Вже в березні заплановано перший показ на новій сцені вистави «Карнавал гріхів» за творами В. Шекспіра. Деякі вистави з ВЕРХНЬОЇ сцени будуть перенесені та адаптовані під нові умови. Впершу чергу це така популярна вистава нашого театру, як «Читай! Читай свою газету!» за п’єсою Ж.Кокто. Будуть тут і дитячі вистави. Плануємо також організовувати тематичні бали для маленьких глядачів. Найближчі – Різдвіні та Новорічні. ”, – розповів художній керівник Нового українського театру Віталій Кіно.
Привітати театр з цією неординарної подією завітали колеги та друзі з інших театральних закладів, представники засобів масової інформації. І, звичайно, як у такому випадку обійтися без прем’єри? Цього разу Віталій Кіно втілив на сцені власну п’єсу під назвою „Любов. Наркотики. Шансон”.
З 2004 року даний твір у постановці болгарського режисера Дімо Дімова представлений у репертуарі Київського академічного театру „Колесо” під назвою „Диво Піаф”. У цій моно-виставі народна артистка України Ірина Кліщевська намагається коротко переповісти історію естрадної зірки світового масштабу, співачки, актриси Едіт Піаф. Вистава брала участь у Міжнародних фестивалях моно-вистав, де неодноразово здобувала премії та нагороди (нагорода „За кращу жіночу роль” на фестивалях „BGMOT 2006” (Болгарія) та „Відлуння” (Україна), „За високу майстерність” („Armmono”-2004), диплом фестивалю „Вересневі самоцвіти” (Україна), Гран-прі фестивалів „Албамоно 2006” та Фестивалю моно-вистав Македонії).
Драматург значно переробив п’єсу і в 2010 році вона вже з’явився у репертуарі Нового українського театру під назвою „Сім чудес маленької Піаф”. А наразі маємо вже третє сценічне прочитання твору.
Цього разу режисером була досить вдало обрана назва, адже у трьох словах – „Любов, наркотики, шансон” по суті вся Едіт Піаф. Саме з цими поняттями пов’язаний весь її життєвий шлях, всі її злети і падіння. Не даремно сама Піаф колись сказала: „Для мене немає нічого важливішого у житті, ніж любов і мої пісні, але мої пісні – це теж Любов. Я дякую небу, що дало мені це життя, цю можливість жити. І якби починати спочатку, я б повторила все точно так, як було”.
У вистава грають лише двоє акторів Наталія Заруцька та Євген Авдонін, але складається враження, що на сцені не менше двадцяти дійових осіб. Адже Євген виконує всі чоловічі ролі, починаючи від батька співачки, а потім всіх її коханців, при цьому привносячи в кожен образ щось нове. А Наталія хоча й грає лише одну роль, але кожного разу Едіт Піаф у неї різна, то весела, то сумна, то щира, то іронічна, то безшабашна, то розсудлива. Хоча розсудливою Піаф була дуже рідко, а переважно віддавала перевагу розуму над почуттями. І Заруцька не намагається ідеалізувати співачку, недаремно жанр п’єси визначений як сповідь зірки. Перед очима глядачів актриса проживає ціле життя – від народження до смерті, від дитинства Едіт Гассіон до хвороб і ранньої старості.
А ось думки про спектакль з книги відгуків театру. Одна з глядачок пише: „Подивилася виставу про Едіт Піаф з Наталією Заруцькою. Це щось надзвичайно чарівне, жіночне, ніжне і кумедне! Вечір, Париж, ліхтар, вуличні актори, сцена з завісою із червоного оксамиту, казкова дубова скриня, що зберігає в собі таємниці великої співачки, сходи слави… календар людського життя… аркуші з якого злітають так швидко й не зворотно… і Наташа! Неймовірно чарівна, неймовірно приваблива і надзвичайно талановита!!!… І на екрані велика Едіт Піаф.”.
Звичайно, ці слова були сказані з емоціями і оцінка зробленого можливо дещо перебільшена. Але нехай вони будуть хорошим авансом від вдячних глядачів. А театру хочеться побажати, щоб і всі нові постановки на НИЖНІЙ сцені були такого ж високого професійного рівня, як і вистава „Любов. Наркотики. Шансон”.
Едуард ОВЧАРЕНКО